1. Словник української мови в 11 томах

відринутий

ВІДРИ́НУТИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до відри́нути 2.

А я, мов проклятий Той Іуда, одринутий І людьми і богом, Тиняюся, ховаюся (Шевч., II, 1953, 252);

*У порівн. Другі бігали, гвалтували, а він як одринутий сидів мовчки (Мирний, IV, 1955, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відринутий — відри́нутий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відринутий — -а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до відринути 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відринутий — ВІДРИ́НУТИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до відри́нути 2. А я, мов проклятий Той Іуда, одринутий І людьми, і Богом, Тиняюся, ховаюся (Т. Шевченко); У місті завжди існував соціальний прошарок, відринутий суспільством (із журн.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах