1. Словник української мови у 20 томах

відробітковий

ВІДРОБІ́ТКО́ВИЙ, а, е.

Стос. до відробітку.

З кінця XVII – протягом XVIII ст. відбулися значні зміни в правовому становищі селян. Поступово поширилася та утвердилася феодальна рента, зокрема відробіткова (з наук. літ.);

Розмір орендної плати за земельний пай може визначатися в грошовій, натуральній, відробітковій (у вигляді надання послуг орендодавцю) формах (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відробітковий — відробі́тко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відробітковий — -а, -е. Прикм. до відробіток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відробітковий — ВІДРОБІ́ТКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до відробі́ток. Те положення, що відробіткова система є простим пережитком панщинного господарства, не заперечується і народниками (Ленін, 3, 1949, 172). Словник української мови в 11 томах