відросток

ВІДРО́СТОК, тка, ч.

1. Молодий пагін рослини, який відходить від кореня або стебла.

Який корінь, такий і одросток (Номис);

Перед квашенням у буряків обрізують гичку, корінці і бокові відростки (з наук.-попул. літ.).

2. Частина чого-небудь, яка відгалужується, відходить убік.

Тут рудобої [рудокопи] розбивали дірчасту руду з чудернацькими відростками (З. Тулуб);

Зненацька попереду .. пропливли перед ними горді оленячі роги, пишні, розгалужені багатьма відростками роги, що майже зливалися з гіллям (П. Загребельний).

3. анат. Відгалуження якого-небудь органа в організмі.

Хребтові артерії входять у череп через отвори у поперечних відростках перших шести шийних хребців і потрапляють у його порожнину через великий потиличний отвір (з навч. літ.);

Відростки нейронів.

△ (1) Мечоподі́бний відро́сток, анат. – нижня вузька частина грудної кістки людини і деяких тварин.

Мечоподібний відросток найчастіше має трикутну форму і закінчується тупим або розщепленим кінцем (з наук. літ.);

(2) Червоподі́бний відро́сток, анат. – відросток сліпої кишки; апендикс.

У слизовій оболонці кишечника міститься багато лімфатичних вузлів, які є частиною загальної імунної системи організму. Особливо багатий на них червоподібний відросток (апендикс), який називають кишковим мигдаликом (з навч. літ.).