відслонятися

ВІДСЛОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, ВІДСЛО́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДСЛОНИ́ТИСЯ, оню́ся, о́нишся, док.

1. тільки 3 ос. Пересуватися в інше місце, відкриваючи щось закрите.

Коли завіса відслоняється, за столом шум, вигуки, жіночі співи (І. Микитенко);

Саме як починало дріматися солодко, раптом ніби зумисне розтиналося тихе й настирливе “Цс-с!” – то котрийсь із в'язнів подавав пересторогу, помітивши, як тихесенько відслонявся вовчок (І. Багряний);

У бокових дверях тихо відслонилась заслона, а за нею з'явилась частина білої високої постаті (Н. Королева).

2. тільки 3 ос., рідко. Відкриватися, ставати видним.

Тут неначе одслоняється ще інша декорація: це другий бік Соколиці (І. Нечуй-Левицький);

Відслонюється ширший вид на глибокі яри (І. Франко);

Аж на горбі за ліском нараз немов би хтось сіру завісу угору підняв: відслонився широкий вид (Б. Лепкий);

Сиділа темна й маленька, одне око їй сльозилося, рот трохи відслонився, показуючи пеньки зубів (Валерій Шевчук).

3. Відсторонятися, відхилятися від чого-небудь.

Начальник теж замовк і, як і перше, не розплющуючи очей, стояв, підпираючи спиною теплу стіну груби. Нарешті відслонився (І. Багряний);

Жінка відслонилася від дверей (із журн.);

* Образно. Ця проста козачка мала державний розум і ніколи не відслонялася від ударів долі (Іван Ле).

4. тільки 3 ос., перен. Ставати явним, зрозумілим; розкриватися.

Згадав, як одслонився новий для нього світ (М. Рильський).

5. тільки 3 ос., геол. Виходити на поверхню ґрунту (про породу).

Крейда відслонюється у великій кількості по правих берегах річок, по ярах та балках у північно-східних районах України (з наук. літ.);

Палеозойські породи силуру й девону, що відслоняються в долині Дністра (Тернопільська область), представлені вапняками і сланцями (із журн.).