відставляти

ВІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. відста́влять; док., кого, що.

1. що. Переміщуючи, ставити на певній відстані від кого-, чого-небудь; переносити в інше місце.

Відставляй муку готову. Зерно сип на камінь знову (Я. Щоголів);

Мерщій кинулась Харитя до печі, відставила горщик, доглянула страву (М. Коцюбинський);

Він допив прохололий чай і відставив склянку (А. Головко);

// Відводити вбік, випинати (ногу, палець і т. ін.).

Парубок трудящий .. Він не хвастик і ноги не одставляє, як оті багатирі роблять (Ганна Барвінок);

Вийшовши на вулицю, Докія відставила руку, Юрко підхопив її і повів на панель (С. Чорнобривець).

2. кого, заст. Звільняти зі служби.

Старого старшого, де служив Гриць, одставляють (Панас Мирний);

Він [М. Ломоносов] з прекрасною гордістю заявляв, що університет можна відставити від нього, а не його від університету (М. Рильський).

3. тільки док., в інфін. і без дод. Уживається як команда для припинення розпочатої раніше дії, скасування попереднього наказу.

Вивели були [машину] з тунелю для демонтажу .. Мацієвський гукнув до механіків: – Відставити! Машина лишається тут! (Іван Ле).

4. діал. Доставляти, відправляти.

– Є острий [гострий] наказ усяких бунтівників ловити, в'язати і відставляти до циркулу [округу] (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me