відставляти
ВІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. відста́влять; док., перех.
1. Переміщуючи, ставити на певній віддалі від кого-, чого-небудь; переносити в інше місце.
Відставляй муку готову. Зерно сип на камінь знову (Щог., Поезії, 1958, 196);
Мерщій кинулась Харитя до печі, відставила горщик, доглянула страву (Коцюб., І, 1955, 15);
Він допив прохололий чай і відставив склянку (Головко, II, 1957, 449);
// Відводити вбік, випинати (ногу, палець тощо).
Вуси лізли йому в рот.. Він одгрібав їх пальцями, роззявляючи рота і одставляючи то верхню, то спідню губу (Н.-Лев., 1955, 51);
Парубок трудящий.. Він не хвастик і ноги не одставляє, як оті багатирі роблять (Барв., Опов.., 1902, 510);
Вийшовши на вулицю, Докія відставила руку, Юрко підхопив її і повів на панель (Чорн., Визвол. земля, 1959, 228).
2. заст. Звільняти зі служби.
Старого старшого, де служив Гриць, обставляють (Мирний, III, 1954, 188);
Він [М. Ломоносов) з прекрасною гордістю заявляв, що університет можна відставити від нього, а не його від університету (Рильський, III, 1956, 9).
3. діал. Доставляти, відправляти.
— Є острий (гострий] наказ усяких бунтівників ловити, в’язати і відставляти до циркулу [округу] (Фр., III, 1950, 295).
4. тільки док., в інфін,, також без додатка. Уживається як команда для припинення розпочатої раніше дії, скасування попереднього наказу.
Вивели були [машину] з тунелю для демонтажу.. Мацієвський гукнув до механіків: — Відставити! Машина лишається тут! (Ле, Міжгір’я, 1953, 150).
Значення в інших словниках
- відставляти — відставля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відставляти — -яю, -яєш, недок., відставити, -влю, -виш; мн. відставлять; док., перех. 1》 Переміщуючи, ставити на певній віддалі від кого-, чого-небудь; переносити в інше місце. || Відводити вбік, випинати (ногу, палець тощо). 2》 заст. Звільняти зі служби. 3》 діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відставляти — ВІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. відста́влять; док., кого, що. 1. що. Переміщуючи, ставити на певній відстані від кого-, чого-небудь; переносити в інше місце. Відставляй муку готову. Зерно сип на камінь знову (Я. Словник української мови у 20 томах
- відставляти — див. настовбурчувати Словник синонімів Вусика
- відставляти — ду́ти гу́бу (мо́рду). Чванитися, пихато поводитися. Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський); Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр.. присл..). відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!.. Фразеологічний словник української мови
- відставляти — Відставля́ти, -вля́ю, -вля́єш; відста́вити, -влю, -виш, -влять; відста́в, -ста́вмо, -ста́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відставляти — Відставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відставити, -влю, -виш, гл. 1) Отставлять, отставить. Стривай, чавун з окропом трохи відставлю. 2) Оттопыривать, оттопырить. Вовк одставив свій хвіст. Чуб. І. 52. Словник української мови Грінченка