відставляти

відставля́ти

-яю, -яєш, недок., відставити, -влю, -виш; мн. відставлять; док., перех.

1》 Переміщуючи, ставити на певній віддалі від кого-, чого-небудь; переносити в інше місце.

|| Відводити вбік, випинати (ногу, палець тощо).

2》 заст. Звільняти зі служби.

3》 діал. Доставляти, відправляти.

4》 тільки док., в інфін., також без додатка. Уживається як команда для припинення розпочатої раніше дії, скасування попереднього наказу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

відставляти — відставля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
відставляти — ВІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. відста́влять; док., кого, що. 1. що. Переміщуючи, ставити на певній відстані від кого-, чого-небудь; переносити в інше місце. Відставляй муку готову. Зерно сип на камінь знову (Я. Словник української мови у 20 томах
відставляти — див. настовбурчувати Словник синонімів Вусика
відставляти — ду́ти гу́бу (мо́рду). Чванитися, пихато поводитися. Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський); Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр.. присл..). відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!.. Фразеологічний словник української мови
відставляти — Відставля́ти, -вля́ю, -вля́єш; відста́вити, -влю, -виш, -влять; відста́в, -ста́вмо, -ста́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
відставляти — ВІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. відста́влять; док., перех. 1. Переміщуючи, ставити на певній віддалі від кого-, чого-небудь; переносити в інше місце. Відставляй муку готову. Зерно сип на камінь знову (Щог. Словник української мови в 11 томах
відставляти — Відставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відставити, -влю, -виш, гл. 1) Отставлять, отставить. Стривай, чавун з окропом трохи відставлю. 2) Оттопыривать, оттопырить. Вовк одставив свій хвіст. Чуб. І. 52. Словник української мови Грінченка