1. Словник української мови у 20 томах

відставний

ВІДСТАВНИ́Й, а́, е́.

Який перебуває у відставці.

То був вчитель журбанської школи, захожий одставний москаль (І. Нечуй-Левицький);

Під крутим узгір'ям гніздилися чепурні будинки відставних моряків (В. Кучер);

// перен. Від якого відмовився хто-небудь; який залишився у минулому.

Звідси й потяглася низка художніх знахідок: сльози відставного кохання капали, як вода з радіатора, бідне серце стугоніло, як перегрітий мотор... (А. Крижанівський);

Порядкувала [Жульєтта Друе] в домі Гюго, наганяючи самим своїм виглядом смертельну нудьгу на поета, що сприймав її як відставну богиню (М. Слабошпицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відставний — відставни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відставний — -а, -е. Який перебуває у відставці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відставний — Вислужений Словник чужослів Павло Штепа
  4. відставний — ВІДСТАВНИ́Й (який перебуває у відставці), ВИ́СЛУЖЕНИЙ зах., ВАКАНЦЬО́ВИЙ заст. Під крутим узгір'ям гніздилися чепурні будинки відставних моряків (В. Кучер); Найбільше товаришувала з ученицею Галею, дочкою ..вислуженого майора (О. Ковінька); Ісправники все ваканцьові (І. Котляревський). Словник синонімів української мови
  5. відставний — ВІДСТАВНИ́Й, а́, е́. Який перебував у відставці. То був вчитель журбанської школи, захожий одставний москаль (Н.-Лев., І, 1956, 465); Під крутим узгір’ям гніздилися чепурні будинки відставних моряків (Кучер, Чорноморці, 1956, 10). Словник української мови в 11 томах