1. Словник української мови у 20 томах

відставник

ВІДСТАВНИ́К, а́, ч.

Той, хто перебуває у відставці.

Поруч із Музиченком сидить по-татарському його родич, герой війни, відставник з понівеченою рукою... (О. Гончар);

Пояснення групі солдатів, які прибули на екскурсію до музею, давали два відставники, генерали, безпосередні учасники незабутніх подій (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відставник — відставни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. відставник — -а, ч. Той, хто перебуває у відставці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відставник — ВІДСТАВНИ́К, а, ч. Той, хто перебуває у відставці. Пояснення групі солдатів, які.. прибули на екскурсію до музею, давали два генерали-відставники, безпосередні учасники незабутніх подій (Рад. Укр., 25.VI 1961, 4). Словник української мови в 11 томах