відсталий
ВІДСТА́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до відста́ти 1, 2, 5.
Відсталі од стіни наличники підганяють цвяхами або шурупами (з навч. літ.);
Прикордонні ділянки, як правило, периферійні у порівнянні з центральною частиною своєї держави й економічно відсталі (з публіц. літ.);
Окрему категорію складають учні з порушеннями в пізнавальній сфері. До цієї категорії насамперед належать розумово відсталі діти (з навч. літ.).
2. у знач. прикм. Який залишився в дорозі позаду інших.
Жінка йшла, хиталась, як відсталий .. журавель з вирію... (Ю. Яновський);
Зейнал може хвилину відпочити, приєднавшись до відсталих їздців (Н. Королева);
// у знач. ім. відста́лий, лого, ч.; відста́ла, лої, ж. Людина, яка відстала від інших у дорозі.
Два сержанти зупинили колону, почали рахувати людей .. Відсталих не було (Григорій Тютюнник);
Султанська сила була така велика, що втрати майже й не помічалися, відсталих довго не чекали, втомленим не давали перепочинку, відчаєних збадьорювали обіцянкою близької перемоги, боягузів і збунтованих жорстоко й швидко карали (П. Загребельний).
3. у знач. прикм. Який не встигає за іншими в якійсь роботі, навчанні і т. ін., не виконує поставлених завдань.
Вона ніяк не могла погодитись завищувати оцінки успішності явно відсталим учням і виводити “трійки” замість заслужених “двійок” (Б. Антоненко-Давидович);
Він [Кушнір] дав розпорядження віддати краще вироблені землі передовиків відсталим ланкам. Думалось – передовики і гіршу землю доведуть до пуття (М. Стельмах);
// у знач. ім. відста́лий, лого, ч.; відста́ла, лої, ж. Людина, яка відстає в праці, навчанні і т. ін.
Відповідаючи на заклик, дівчата взяли на буксир відсталих і вже добилися дечого (з газ.).
4. у знач. прикм. Який перебуває на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими; протилежне передовий.
Мені тільки тепер спадає на думку, що в його [Геродота] часи про римлян іще ніхто й не чув, латиняни були маленьким відсталим племенем, одним з багатьох італійських племен, а в Італії квітнула яскрава етруська держава (І. Білик);
Захоплення величезних територій, населених відсталими племенами, дозволило створити величезний князівський домен (з навч. літ.);
// Якому властиві застарілі погляди та уявлення.
Така відповідь не личить пролетареві. Таку відповідь може дати тільки відсталий робітник, що ще й досі не позбувся впливів гнилого, буржуазного суспільства (М. Драй-Хмара);
[Нечипоренко:] О, починається! Виходить, що я – відсталий елемент, який навмисне живе у вчорашньому дні (О. Левада);
// Який не відповідає вимогам сучасності.
Низький показник частки зарплати у ВВП свідчить про низьку якість продукції, відсталі технології, малу активність профспілкових і громадських організацій (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- відсталий — (який перебуває на нижчому рівні) малорозвинений, нерозвинений, дурний. Словник синонімів Полюги
- відсталий — відста́лий 1 дієприкметник відста́лий 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- відсталий — [в'ідзсталией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- відсталий — -а, -е. 1》 Який залишився в дорозі позаду інших. 2》 Який не встигає за іншими в якійсь роботі і т. ін., не виконує поставлених завдань. || у знач. ім. відсталий, -лого, ч. 3》 Який перебуває на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими; прот. передовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відсталий — ВІДСТА́ЛИЙ (який перебуває на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими), МАЛОРОЗВИ́НЕНИЙ, МАЛОРОЗВИ́НУТИЙ, НЕРОЗВИ́НЕНИЙ, НЕРОЗВИ́НУТИЙ, НЕСВІДО́МИЙ (про людину). Словник синонімів української мови
- відсталий — ВІДСТА́ЛИЙ, а, е. 1. Який залишився в дорозі позаду інших. Жінка йшла, хиталась, як відсталий.. журавель з вирію… (Ю. Янов., І, 1958, 68). 2. Який не встигає за іншими в якійсь роботі і т. ін., не виконує поставлених завдань. Словник української мови в 11 томах