відсторонений

ВІДСТОРО́НЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до відсторони́ти.

Він був одсторонений від командування (О. Гончар);

Зацокотів ліфт, і вийшла з нього старенька, відсторонена, здається, від усього світу жінка (В. Коротич).

2. у знач. прикм. Який не виявляє цікавості до кого-, чого-небудь; відчужений.

Вона заглибилася в себе, відсторонена, задумана (О. Бердник);

Іван ішов берегом річки, так само задуманий і так само відсторонений (Валерій Шевчук).

3. у знач. прикм. Не пов'язаний безпосередньо з чим-небудь.

Спершу Золотаренко роззирався з відстороненою байдужістю, та дедалі дужче прокидався інтерес (Є. Гуцало);

Основними в оповіданні Григора Тютюнника “Дикий” є відсторонені прийоми зображення, коли через змалювання дій, рис зовнішності, вияв емоцій розкриваються все нові й нові відтінки характеру “дикого” Санька (з наук. літ.).