відстукувати

ВІДСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТУ́КАТИ, аю, аєш, док.

1. що. Стукаючи, виконувати якусь дію, рух і т. ін.

Він .. пішов, чітко відстукуючи крок (Л. Смілянський);

Собака, впізнавши сусіда, ласкаво відстукав своє привітання хвостом по дошках помосту (Ю. Смолич);

// Позначати певні відрізки часу, шляху ритмічним стуканням.

Потяг летів, одстукуючи верстви (І. Микитенко);

Глухо й одноманітно гойдався на стіні маятник годинника, відстукуючи секунди (В. Кучер);

// тільки док., перен., розм. Надрукувати текст на друкарській машинці або комп'ютері.

От ви, наприклад, навмання відстукали на клавіатурі дисплея технічні параметри. Машина тут же висвітила на екрані: “Неправильно” (з наук.-попул. літ.);

Друкарка відстукала текст моєї замітки, і я з душевним трепетом переступив поріг редакторського кабінету (із журн.).

2. тільки док. Закінчити, перестати стукати.

Відстукали копита коней.