відстукувати
ВІДСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТУ́КАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Стукаючи, виконувати якусь дію, рух і т. ін.
Він.. пішов, чітко відстукуючи крок (Сміл., Зустрічі, 1936, 141);
Собака, впізнавши сусіда, ласкаво відстукав своє привітання хвостом по дошках помосту (Смолич, I, 1947, 63);
// Позначати певні відрізки часу, шляху ритмічним стуканням.
Глухо й одноманітно гойдався на стіні маятник годинника, відстукуючи секунди (Кучер, Чорноморці, 1956, 397);
Потяг летів, одстукуючи верстви (Мик., II, 1957, 212).
2. тільки док., неперех. Закінчити, перестати стукати.
Відстукали копита коней.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відстукувати — відсту́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відстукувати — -ую, -уєш, недок., відстукати, -аю, -аєш, док. 1》 перех.Стукаючи, виконувати якусь дію, рух і т. ін. || Позначати певні відрізки часу, шляху ритмічним стуканням. 2》 тільки док., неперех. Закінчити, перестати стукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відстукувати — ВІДСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТУ́КАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Стукаючи, виконувати якусь дію, рух і т. ін. Він .. пішов, чітко відстукуючи крок (Л. Смілянський); Собака, впізнавши сусіда, ласкаво відстукав своє привітання хвостом по дошках помосту (Ю. Словник української мови у 20 томах