відступаючий

ВІДСТУПА́ЮЧИЙ, а, е.

Який відступає (у 2 знач.).

Скрізь і всюди можна було бачити, як ці відступаючі вермахтівці тягли свою муніцію на візочках, вручну (І. Багряний);

З тугою, острахом і надією в очах дивилася вона вслід відступаючій частині... (В. Козаченко);

// у знач. ім. відступа́ючі, чих, мн. Ті, хто відступає.

Разом з іншими відступаючими йому пощастило проскочити в Іудейські ворота і, зачинивши їх за собою, піднятися на вал (В. Малик);

Її батько став зрадником в перші дні війни. Заховався від своєї частини, три дні ночував у чагарниках, а коли вщухли постріли відступаючих, виліз із схованки (К. Гриб);

Зчинилася справжня веремія, бо обложені в місті перси відчинили одну браму й почали тиснути на відступаючих, які не встигали лізти на кораблі по драбинах і добирались плавом (І. Білик).