відсік

ВІ́ДСІ́К, у, ч., рідко.

Дія за знач. відсіка́ти 1.

Відсік гілок дерева.

ВІДСІ́К, у, ч.

Ізольована або відокремлена від інших частина спеціального приміщення (на кораблі, літальному апараті).

Біля відсіку стоїть вартовий (О. Корнійчук);

Самійло Вихор з Павлом Гризловим обійшли всі кубрики й відсіки (В. Кучер);

Подумати лише: найдосконаліше для тих часів судно, з досвідченою командою, з подвійним днищем, з шістнадцятьма відсіками; судно, яке вважалося непотопленним, яке могло встановити рекорд трансатлантичної плавби, раптом гине в першому ж рейсі, іде на дно не серед шторму, а серед зовсім спокійних вод... (О. Гончар);

// Ізольоване або відокремлене від інших приміщення (перев. спеціального призначення).

На Великдень 1909 року паноптикум приїхав до міста з новим чудом: крім відомих уже воскових постатей, там за додаткового п'ятака показували в окремому темному відсіку “живі картини” (Б. Антоненко-Давидович);

Тигр – не той, що палахкотів, інший, – ударив у самісіньке серце танка, в його моторний відсік (Є. Доломан);

Наш автобус відразу ж знову потрапив у сам центр подій – цього разу на нього налетіла якась ужгородська шантрапа, вони створили жахливу тисняву коло багажних відсіків і примудрилися за лічені секунди повитягати з кишень та потаємних шпарин ще декілька гаманців (Ю. Андрухович).