1. Словник української мови у 20 томах

відсічений

ВІДСІ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відсі́кти 1, 2.

На Оксенових людей посипався сніг, відсічені кулями гілки (Григорій Тютюнник);

Це було останнє, що він бачив у своєму житті, – свої відсічені закривавлені руки (В. Малик);

І враз відсічена петля Безсило впала (М. Стельмах);

Відсічений від основних сил полк опинився в оточенні (з газ.);

// відсі́чено, безос. пред.

Те, що заважає, повинно бути одсічено (Б. Левін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсічений — відсі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відсічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відсікти 1), 2). || відсічено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсічений — ВІДСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсікти́ 1, 2. І враз відсічена петля Безсило впала (Стельмах, Жито.., 1954, 91); На Оксенових людей посипався сніг, відсічені кулями гілки (Тют., Вир, 1964, 532). Словник української мови в 11 томах