відтирати

ВІДТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТЕ́РТИ, відітру́, віді́тре́ш; мин. ч. відте́р, те́рла, ло; док., кого, що.

1. Розтираючи поверхню шкіри, приводити кого-небудь до притомності або повертати чутливість частинам тіла.

Почне одтирати [мати] – Андрійко плаче: пальчик болить (Панас Мирний);

Катерина відтирала холодною водою свої закляклі ноги й руки (С. Чорнобривець);

Ми винесли її [Софію]. Відтак відтерли, і Ганнуся побігла сама по лікаря (О. Кобилянська);

Бугров роззувся, відтер снігом заморожені ноги (І. Микитенко).

2. Відчищати від бруду.

Духновичеві стало погано. Його тяжко нудило, вивертало, і руки його, як він казав, тепер “тхнуть смертю”, дарма що він відтирав їх і землею, і листям (О. Гончар);

Поки хазяйка відтирала золою і мила глиняну сковороду, козак витяг з-під свого дорогоцінного каптана пласку шкіряну торбу (Ю. Логвин);

Відтираючи потріскані руки содою з піском, бачив: мати уквітчує айстрами портрет на миснику (Є. Пашковський);

Я даю поради господаркам про те, як відтирати праски і чистити килими, доглядати за якими-небудь речами (з газ.).

3. тільки док. Розтерти, подрібнити що-небудь.

Баклажани нарізати кружками, посолити, через 30 хвилин відтерти (із журн.).

4. розм. Те саме, що відти́скувати 1; відтісняти.

Салоган відтирає конем Юрія Морозенка, впритул під'їжджає до жінки (М. Стельмах);

До столу посунули комсомольці і відтерли Марусю від Лодиженка (Іван Ле);

// перен. Відстороняти, усувати когось від чогось.

– Василя вже не обирали в президії, депутатом в райраду. А він з усіма сварився, .. говорив, що його одтирають, що то заздрісники і наклепники з'їли його (Ю. Мушкетик);

– Але вам не вдасться відтерти мене від моїх винаходів! (В. Собко);

Приймальні комісії почали працювати, всюди юрмиться молодь, в кожного якісь перспективи, і тільки, здається, одну її, Єльку, життя відтерло, кудись жене без керма і без вітрил (О. Гончар).