відтирати
ВІДТИ́СНУТИ (натискаючи, силою змусити когось віддалитися, відступити з певного місця), ВІДТІСНИ́ТИ, ВІДТЕ́РТИ розм., ВІДПЕ́РТИ розм. — Недок.: відти́скувати, відтиска́ти, відтісня́ти, відтира́ти, відпира́ти. Незнайома намагалася відтиснути тітку Клавду від дверей (Ірина Вільде); Рота легко відтиснула передові частини ворога (Я. Качура); Ярослав із дружиною ходив на чудь і на мерю, відтісняв їх з ліпших земель (П. Загребельний); Салоган відтирає конем Юрія Морозенка, впритул під'їжджає до жінки (М. Стельмах); Смерти не одперти (прислів'я). — Пор. 2. відбива́ти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відтирати — відтира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відтирати — -аю, -аєш, недок., відтерти, відітру, відітреш; мин. ч. відтер, -терла, -терло; док., перех. 1》 Розтираючи поверхню шкіри, приводити кого-небудь до притомності або повертати чутливість частинам тіла. 2》 розм. Те саме, що відтискувати 1); відтісняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відтирати — ВІДТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТЕ́РТИ, відітру́, віді́тре́ш; мин. ч. відте́р, те́рла, ло; док., кого, що. 1. Розтираючи поверхню шкіри, приводити кого-небудь до притомності або повертати чутливість частинам тіла. Словник української мови у 20 томах
- відтирати — ВІДТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТЕ́РТИ, відітру́, відітре́ш; мин. ч. відте́р, те́рла, ло; док., перех. 1. Розтираючи поверхню шкіри, приводити кого-небудь до притомності або повертати чутливість частинам тіла. Словник української мови в 11 томах