відторженець

ВІДТО́РЖЕНЕЦЬ, я, ч., геол.

Уламок чи невеликий масив гірської породи, відділений внаслідок тектонічної діяльності або віднесений льодовиком на певну відстань.

Відторженці нижньо-палеозойських порід на р. Ловаті перенесені з Балтійсько-Ладозької області (з наук. літ.);

Тектонічний відторженець.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відторженець — відто́рженець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови