1. Словник української мови у 20 томах

відхаркувати

ВІДХА́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХА́РКАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод.

Харкаючи, випльовувати з горла, дихальних шляхів щось зайве.

Він пирхає, спльовує щось солоне і відхаркує з легенів пісок (Ю. Смолич);

В пітних робах, чорніші землі, .. відхаркують [шахтарі] смоляну мокроту в кулаки, поспіхом бредуть до роздягальні, щоб захопити вільну лійку в душовій (Є. Пашковський);

Пробував [Банзай] щось відхаркати, але вилив зі себе лише кілька згустків їдючо-кислої мокроти (Л. Дереш);

Якщо хворий не може відхаркати мокроту, що виділяється, медсестра повинна обробити слизисту оболонку порожнини рота серветками, змоченими в дезінфікувальному розчині (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відхаркувати — відха́ркувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відхаркувати — -ую, -уєш, недок., відхаркати, -аю, -аєш, док., перех. і неперех. 1》 Харкаючи, звільняти горло, легені від чогось зайвого. 2》 перен., розм. Переживати наслідки свого необдуманого, необережного вчинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відхаркувати — ВІДХА́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХА́РКАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. Харкаючи, звільняти горло, легені від чогось зайвого. Він пирхає, спльовує щось солоне і відхаркує з легенів пісок (Смолич, II, 1958, 55). Словник української мови в 11 томах