відхиляти

ВІДХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДХИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДХИЛИ́ТИ, илю́, и́лиш, док., кого, що.

1. Переміщати, відводити що-небудь у якийсь бік порівняно з попереднім положенням.

Панни з реготом посунулись через густі лози, одхиляючи їх од лиця руками (І. Нечуй-Левицький);

Вівчарі одхиляють коліна од дірки, кудою скаче у струнку вівця (М. Коцюбинський);

Галя вже одхилила голову, і його губи цмокнули в пустому повітрі (С. Васильченко);

– Спочиньте.., – сказала Марія, відхиливши важку оксамитову портьєру (В. Кучер);

// Відтягати вбік, вперед або назад своєю вагою.

Важкі вороні коси відхиляли її голову трохи назад (М. Стельмах);

// Відчиняти (двері, кватирку і т. ін.); прочиняти.

– Чи тут є хто? – відхиляючи двері в курінь, спитався один з товаришів (Панас Мирний);

– Прошу на сніданнє [снідання]! – сказала стара Осипова, відхиляючи двері світлички (І. Франко);

Прислухається [служниця], далі одхиляє трошки ляду, придивляється в шпарку (Леся Українка);

Дівчина .. відхилила березову хвіртку (В. Козаченко).

2. перен. Те саме, що відверта́ти 5.

Всі силкувались його втішати, розважати, розказувати про деяких старих довговічних людей, відхиляли думки од смерті (І. Нечуй-Левицький);

Із шляху певного тебе не відхилив Ні острах, ні життя принади (В. Самійленко);

Певні сили прагнуть відхилити людей від політики, зосередити їх лише на економічних вимогах (з газ.).

3. що, перен. Відкидати, не приймати чого-небудь.

Санінструктор штабу .. суворо відхиляла ніжні погляди молоденьких лейтенантів (Ю. Яновський);

[3ізі:] Я зовсім не силкуюсь відхилити правду (М. Кропивницький);

– Проект не відхилили, завдання ті ж самі (Іван Ле);

Герцль був більше схильний до того, аби відхилити ідею заснування Єврейської держави саме в Палестині (з наук. літ.);

У Швейцарії управління у справах рівності, підтримуване урядом, має право відхилити, підтримати або поліпшити будь-який законодавчий проект (із журн.).