1. Словник української мови Грінченка

відхиляти

Відхиля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. відхилити, -лю, -лиш, гл.

1) Отклонять, отклонить; отвращать, отвратить, отвести. МВ. І. 21.

2) Пріотворять, пріотворить. Відхили трошки двері. Двері були відхилені, то я й зазирнув. Харьк.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відхиляти — відхиля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відхиляти — (запону) відтуляти, відслоняти, відслонювати, відсувати, відгортати; (двері) прочиняти; (біду) відвертати; (плян) відкидати, не приймати. Словник синонімів Караванського
  3. відхиляти — -яю, -яєш і відхилювати, -юю, -юєш, недок., відхилити, -илю, -илиш, док., перех. 1》 Переміщати, відводити що-небудь у якийсь бік порівняно з попереднім положенням. || Відтягати назад своєю вагою. || Трохи відчиняти (двері, кватирку тощо); прочиняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відхиляти — ВІДХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДХИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДХИЛИ́ТИ, илю́, и́лиш, док., кого, що. 1. Переміщати, відводити що-небудь у якийсь бік порівняно з попереднім положенням. Панни з реготом посунулись через густі лози, одхиляючи їх од лиця руками (І. Словник української мови у 20 томах
  5. відхиляти — див. відмовляти; усувати Словник синонімів Вусика
  6. відхиляти — ВІДВЕРТА́ТИ (спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік), ВІДВО́ДИТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ. — Док.: відверну́ти, відвести́, відволікти́, відхили́ти. Я придумав.. Словник синонімів української мови
  7. відхиляти — Відхиля́ти, -ля́ю, -ля́єш; відхили́ти, -хилю́, -хи́лиш, -хи́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відхиляти — ВІДХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДХИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДХИЛИ́ТИ, илю́, и́лиш, док., перех. 1. Переміщати, відводити що-небудь у якийсь бік порівняно з попереднім положенням. Словник української мови в 11 томах