відчутний

ВІДЧУ́ТНИЙ, а, е.

1. Який сприймається органами чуття.

Ледь відчутний вітерець з острова здоганяє баркаси і приносить невидиму хвилю тонких ароматів (Л. Смілянський);

На горищі, куди не подивишся, розкошували павуки, ледь відчутний протяг сколихнув розвішані від крокви до крокви брудні верети павутиння (І. Нижник);

Ці відчутні на дотик і видимі нами на сцені предмети .. потрібні й важливі (з мемуарної літ.);

* Образно. Завжди, слухаючи бабин голос, морозно відчутний, як іній, отрушений вітром, Андрій міркував, буцім слова умовкають, недоказавши щось знане (Є. Пашковський).

2. Помітний, значний.

Треба було поповнити [опришкам] запаси м'яса, бо полювання на дрібного звіра не давало відчутної користі (В. Гжицький);

Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (В. Собко);

В культурі “нового скіфського царства” менш відчутний передньоазійський вплив, натомість помітнішими стають зв'язки із східними регіонами євразійських степів (з наук. літ.);

Партизанський загін мужньо бився з іноземними загарбниками, завдаючи ворогові відчутних ударів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчутний — (який сприймається органами чуття) помітний, уловимий. Словник синонімів Полюги
  2. відчутний — відчу́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. відчутний — (результат) вагомий, переконливий, (удар) дошкульний, (- втрату) великий, серйозний, г. невіджалуваний. Словник синонімів Караванського
  4. відчутний — [в'іджчутнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. відчутний — -а, -е. 1》 Який сприймається органами чуття. 2》 Помітний, значний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відчутний — ВІДЧУ́ТНИЙ (доступний для сприйняття органами чуття), ЧУ́ТНИЙ, ПОМІ́ТНИЙ, УЛОВИ́МИЙ (ВЛОВИ́МИЙ), УЛО́ВНИЙ. Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (В. Словник синонімів української мови
  7. відчутний — ВІДЧУ́ТНИЙ, а, е. 1. Який сприймається органами чуття. Ледь відчутний вітерець з острова здоганяє баркаси і приносить невидиму хвилю тонких ароматів (Сміл., Крила, 1954, 132); Ці відчутні на дотик і видимі нами на сцені предмети.. Словник української мови в 11 томах