1. Словник української мови у 20 томах

відчутно

ВІДЧУ́ТНО.

1. Присл. до відчу́тний 2.

Відчутно бракувало військових фахівців, через що Євгена, офіцера-фронтовика, залишено в Києві – працювати в генеральному секретаріаті військових справ (Б. Антоненко-Давидович);

Хай небагато там, за Білою рікою, сотень, хай розпорошені вони, все ж здатні відчутно пошарпати супостата і тим збити з пантелику (Д. Міщенко);

Як не дивно, погроза виявилася доречною: Воронич відчутно знітився, його колючі очі злякано забігали (Ю. Андрухович).

2. у знач. пред. Помітно, доступно органам чуття.

– Фурор, Маріє, – каже пошепки Башкирцев, згодом у ложі. Відчутно, що він пишається враженням, яке справила на полтавських дам донька (М. Слабошпицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчутно — відчу́тно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. відчутно — Присл. до відчутний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відчутно — ВІДЧУ́ТНО. Присл. до відчу́тний 2. Переводив погляд.. на сонце, що вже відчутно припікало (Ле, Міжгір’я, 1953, 8); Самовіддана праця колгоспних і радгоспних тваринників відчутно позначилася на поліпшенні постачання (Рад. Укр., 14.XI 1956, 1). Словник української мови в 11 томах