1. Словник української мови у 20 томах

відшпилювати

ВІДШПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДШПИЛИ́ТИ, илю́, и́лиш, док., що.

1. Відколювати, відкріпляти що-небудь зашпилене, пришпилене.

Я наблизився до дошки, відшпилив наказ (Ю. Збанацький);

Достатньо відшпилити спинку, і сидіння трансформується в подушку-сидіння (з наук.-техн. літ.);

Як на мене, то замок в дитячому кріслі значно тяжче відшпилити, ніж звичайний ремінь безпеки (з Інтернету).

2. перен., жарг. Те саме, що відстіба́ти 2.

За просування своїх політичних ідей спонсори будуть йому щось відшпилювати (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відшпилювати — відшпи́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відшпилювати — -юю, -юєш, недок., відшпилити, -илю, -илиш, док., перех. Відколювати, відкріпляти що-небудь зашпилене, пришпилене. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відшпилювати — ВІДЧЕПИ́ТИ (звільнити предмет, який до чогось причеплений або зачеплений), ВІДШПИЛИ́ТИ, ВІДКРІПИ́ТИ. — Недок.: відчі́плювати, відчіпля́ти, відшпи́лювати, відкрі́плювати, відкріпля́ти. Богун відчепив тим часом шаблю (Я. Словник синонімів української мови
  4. відшпилювати — ВІДШПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДШПИЛИ́ТИ, илю́, и́лиш, док., перех. Відколювати, відкріпляти що-небудь зашпилене, пришпилене. Я наблизився до дошки, відшпилив наказ (Збан., Малин. дзвін, 1958, 217). Словник української мови в 11 томах
  5. відшпилювати — Відшпилювати, -люю, -єш сов. в. відшпилити, -лю, -лиш, гл. Отшпиливать, отшпилить, отколоть приколотое (булавкой и пр.). Словник української мови Грінченка