відштовхуватися

ВІДШТО́ВХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДШТОВХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. від кого – чого і без дод. Штовхаючись, відсуватися, віддалятися; відпихатися.

Ми вилізли на плоти, бо тепер уже можна відштовхуватися тичкою (М. Трублаїні);

Електрони відштовхуються від негативно зарядженої сітки електронної лампи (з навч. літ.);

Саморобним веслом відштовхнувся Яків од берега (О. Донченко).

2. перен. Віддалятися від чогось.

При спеціалізації семантики загальновживаного слова новосформоване значення часто далеко відштовхується від попереднього, проте в кожному випадку зберігає з ним певну спільність (з наук. літ.).

3. перен. Спиратися на щось, брати щось за основу.

Як вияв історичної пам'яті народу перекази в своїй основі відштовхуються від конкретної дійсності, у них відсутній надприродний елемент (з наук. літ.);

Автор тільки відштовхується від фразеологічної одиниці, однак актуалізує лексичне значення компонентів, нагадує про інші поняття (з наук. літ.).

4. тільки недок. Пас. до відшто́вхувати 1.

Ми знаємо з фізики, що “неподільне” поступово відштовхувалося все далі й далі – шлях до найдрібніших частинок залежав від розвитку фізики і особливо – техніки (з наук.-попул. літ.).