1. Словник української мови у 20 томах

відьма

ВІ́ДЬМА, и, ж.

1. За народним повір'ям – жінка, яка знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклунка.

Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам... (Т. Шевченко);

Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма! Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком (М. Коцюбинський);

Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря .. і всякого іншого чортовиння (П. Козланюк).

2. лайл. Нечепурна, негарна або сварлива, зла жінка.

[Мати:] Ой, синоньку! Ой, що ж я набідилась з отею [отою] відьмою! (Леся Українка);

Саму б її засадити, .. відьму, в оце смердюче .. пекло (О. Гончар).

(1) Бі́ла ві́дьма, міф. – жінка, яка нібито звільняє людей від чаклунства.

Допомагає біла відьма спочатку тим, хто найменше потерпає від “прокляття” (із журн.).

◇ (2) Коното́пська ві́дьма – зла, примхлива, підступна жінка.

І як з її уст можуть зірватися такі шалені слова? Ох ці жінки! Всі вони пішли від конотопської відьми (М. Стельмах);

Полюва́ння на ві́дьом див. полюва́ння;

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) ві́дьми вкра́ли – зовсім зник.

Хочеться йому [Чіпці] забутися, заснути; перевернувся він з боку на бік... Сон – як відьми вкрали!.. (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відьма — (про злу жінку, що знається на чарах) чарівниця, чаклунка, баба-яга. Словник синонімів Полюги
  2. відьма — ві́дьма іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири ві́дьми Орфографічний словник української мови
  3. відьма — Чаклунка, чарівниця, ворожка; знахурка, шептуха; (зла жінка) мегера, злюка, гарпія, гаргара, сил. фурія; ЛАЙ. карга; пор. ЯГА. Словник синонімів Караванського
  4. відьма — [в’ід'ма] -мие, д. і м. -м'і, мн. в'ід'мие/ в'ід'ми, в'ід'ом дв'і в'ід'мие Орфоепічний словник української мови
  5. відьма — -и, ж. 1》 За народним повір'ям – жінка, яка, знаючись із нечистою силою, завдає людям шкоди; чаклунка. 2》 лайл. Про нечепурну, розхристану або сварливу, злу жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відьма — див. старий; чародій Словник синонімів Вусика
  7. відьма — За укр. віруваннями, жінка з надприродними можливостями; творить людям лихо; трапляються родимі в. (з невеличким хвостом) і навчені; обертаються різними тваринами та неживими предметами, правлять дощем, градом, росою, хмарами... Універсальний словник-енциклопедія
  8. відьма — коното́пська ві́дьма. Зла, примхлива, підступна жінка. — Десна, здається, плохенька з виду, а вдачею — конотопська відьма (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
  9. відьма — ВІ́ДЬМА (за народним повір'ям — зла жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди, лиха), БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, ЧАКЛУ́НКА, ЧАРІВНИ́ЦЯ, ФУ́РІЯ (з античної міфології). — Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Словник синонімів української мови
  10. відьма — Ві́дьма, ві́дьми; ві́дьми́, ві́дьо́м, ві́дьма́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. відьма — ВІ́ДЬМА, и, ж. 1. заст. За народним повір’ям — жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди; чаклунка. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам… (Шевч., І, 1951, 5); Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма!... Словник української мови в 11 томах
  12. відьма — Відьма, -ми ж. 1) Вѣдьма. Гірша відьма вчена, як родима. Ном. № 235. 2) Бабочка махаонъ, длиннохвостка, Papilio machaon. Радом. у. 3) Родъ карточной игры, подобной русскому фофану. КС. 1887. VI. 464. ув. відьмище, відюга, відюха. Г. Барв. 449. Словник української мови Грінченка