1. Орфоепічний словник української мови

відьма

ві́дьма

[в’ід'ма]

-мие, д. і м. -м'і, мн. в'ід'мие/ в'ід'ми, в'ід'ом

дв'і в'ід'мие

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відьма — (про злу жінку, що знається на чарах) чарівниця, чаклунка, баба-яга. Словник синонімів Полюги
  2. відьма — ві́дьма іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири ві́дьми Орфографічний словник української мови
  3. відьма — Чаклунка, чарівниця, ворожка; знахурка, шептуха; (зла жінка) мегера, злюка, гарпія, гаргара, сил. фурія; ЛАЙ. карга; пор. ЯГА. Словник синонімів Караванського
  4. відьма — -и, ж. 1》 За народним повір'ям – жінка, яка, знаючись із нечистою силою, завдає людям шкоди; чаклунка. 2》 лайл. Про нечепурну, розхристану або сварливу, злу жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відьма — ВІ́ДЬМА, и, ж. 1. За народним повір'ям – жінка, яка знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклунка. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам... (Т. Шевченко); Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма!... Словник української мови у 20 томах
  6. відьма — див. старий; чародій Словник синонімів Вусика
  7. відьма — За укр. віруваннями, жінка з надприродними можливостями; творить людям лихо; трапляються родимі в. (з невеличким хвостом) і навчені; обертаються різними тваринами та неживими предметами, правлять дощем, градом, росою, хмарами... Універсальний словник-енциклопедія
  8. відьма — коното́пська ві́дьма. Зла, примхлива, підступна жінка. — Десна, здається, плохенька з виду, а вдачею — конотопська відьма (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
  9. відьма — ВІ́ДЬМА (за народним повір'ям — зла жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди, лиха), БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, ЧАКЛУ́НКА, ЧАРІВНИ́ЦЯ, ФУ́РІЯ (з античної міфології). — Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Словник синонімів української мови
  10. відьма — Ві́дьма, ві́дьми; ві́дьми́, ві́дьо́м, ві́дьма́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. відьма — ВІ́ДЬМА, и, ж. 1. заст. За народним повір’ям — жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди; чаклунка. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам… (Шевч., І, 1951, 5); Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма!... Словник української мови в 11 томах
  12. відьма — Відьма, -ми ж. 1) Вѣдьма. Гірша відьма вчена, як родима. Ном. № 235. 2) Бабочка махаонъ, длиннохвостка, Papilio machaon. Радом. у. 3) Родъ карточной игры, подобной русскому фофану. КС. 1887. VI. 464. ув. відьмище, відюга, відюха. Г. Барв. 449. Словник української мови Грінченка