1. Словник синонімів української мови

відьма

ВІ́ДЬМА (за народним повір'ям — зла жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди, лиха), БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, ЧАКЛУ́НКА, ЧАРІВНИ́ЦЯ, ФУ́РІЯ (з античної міфології). — Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Нечуй-Левицький); Раз убили брати дику козу, а то не коза була — то була дочка баби-яги (казка); Всього б там угледів... От хоча б яга... Кажуть, ніби в ступі Їздить без коня... (П. Грабовський); — Як це ви можете знати, що вас чекає завтра? — запитав я в тітки. — Ви чаклунка чи ворожка? (Є. Гуцало); (Юліан:) Зостанься тут, а я піду до відьми-чарівниці, вона у балці тут живе, і де об чім порадюсь з нею (І. Карпенко-Карий); Прибігла фурія із пекла, Яхидніша од всіх відьом (І. Котляревський).

ВІ́ДЬМА зневажл., лайл. (про злу, сварливу або потворну жінку), МЕГЕ́РА, ЗЛЮ́КА, ГА́РПІЯ, ГАРГА́РА діал.; БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, КАРГА́ (перев. про стару); ФУ́РІЯ (перев. про розлючену). — Щасливий ти, Якове! — казав він, — щасливий! Он твоя? — сидить... тиха та мирна... А глянь на мою? Відьма... А все-таки я її люблю (Панас Мирний); Теща малювала-ся йому страшною мегерою (П. Загребельний); — А що ти робитимеш, коли султан тебе розлюбить через оцю гарпію? (З. Тулуб); — У тебе не хазяйка — баба-яга. Я заходив уже сьогодні. Вигнала (А. Головко); Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом'я попав; Щоб од яги як одв'язаться, То мусив в військо записаться (І. Котляревський); — Що вона (бабка) говорить, клята карга! — змертвілими губами прохрипів сам до себе майор (Ю. Бедзик); Несподівано розчинилися двері й висока, чорна, якась довгобраза, довгорука, довгонога фурія влетіла в хату (Л. Яновська). — Пор. злю́ка.

ЗЛЮ́КА розм. (дуже зла, сердита людина), ЗЛЮ́ЧКА розм.; ФУ́РІЯ розм. (зла, сварлива або розлючена жінка). Сьогодні навіть найбільші злюки мусили визнати, що дружина Погодняка виглядає чарівно (Я. Галан); (Зіна:) Злючка, потвора, носорог! І я ще, дурна, хотіла йому пробачити (І. Кочерга); Несподівано розчинилися двері й висока, чорна, якась довгобраза, довгорука, довгонога фурія влетіла в хату (Л. Яновська). — Пор. 2. ві́дьма.

ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відьма — (про злу жінку, що знається на чарах) чарівниця, чаклунка, баба-яга. Словник синонімів Полюги
  2. відьма — ві́дьма іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири ві́дьми Орфографічний словник української мови
  3. відьма — Чаклунка, чарівниця, ворожка; знахурка, шептуха; (зла жінка) мегера, злюка, гарпія, гаргара, сил. фурія; ЛАЙ. карга; пор. ЯГА. Словник синонімів Караванського
  4. відьма — [в’ід'ма] -мие, д. і м. -м'і, мн. в'ід'мие/ в'ід'ми, в'ід'ом дв'і в'ід'мие Орфоепічний словник української мови
  5. відьма — -и, ж. 1》 За народним повір'ям – жінка, яка, знаючись із нечистою силою, завдає людям шкоди; чаклунка. 2》 лайл. Про нечепурну, розхристану або сварливу, злу жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відьма — ВІ́ДЬМА, и, ж. 1. За народним повір'ям – жінка, яка знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклунка. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам... (Т. Шевченко); Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма!... Словник української мови у 20 томах
  7. відьма — див. старий; чародій Словник синонімів Вусика
  8. відьма — За укр. віруваннями, жінка з надприродними можливостями; творить людям лихо; трапляються родимі в. (з невеличким хвостом) і навчені; обертаються різними тваринами та неживими предметами, правлять дощем, градом, росою, хмарами... Універсальний словник-енциклопедія
  9. відьма — коното́пська ві́дьма. Зла, примхлива, підступна жінка. — Десна, здається, плохенька з виду, а вдачею — конотопська відьма (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
  10. відьма — Ві́дьма, ві́дьми; ві́дьми́, ві́дьо́м, ві́дьма́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. відьма — ВІ́ДЬМА, и, ж. 1. заст. За народним повір’ям — жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди; чаклунка. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам… (Шевч., І, 1951, 5); Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма!... Словник української мови в 11 томах
  12. відьма — Відьма, -ми ж. 1) Вѣдьма. Гірша відьма вчена, як родима. Ном. № 235. 2) Бабочка махаонъ, длиннохвостка, Papilio machaon. Радом. у. 3) Родъ карточной игры, подобной русскому фофану. КС. 1887. VI. 464. ув. відьмище, відюга, відюха. Г. Барв. 449. Словник української мови Грінченка