від'ємний

ВІД'Є́МНИЙ, а, е.

1. заст. Поганий, негативний.

А за найбільше від'ємний бік нашого галицького життя ми уважаємо апатію до публічних справ (І. Франко);

Ще більша прикрість те, що певна матеріальна забезпеченість зробилася в нас від'ємною прикметою (В. Підмогильний);

– Я надто поспішаю, і це одна з перших від'ємних прикмет (Мирослав Ірчан);

// Неприязний, недоброзичливий.

Ніхто не знав, що вона не раз боляче переживала від'ємне, насторожене, а то й просто вороже ставлення до себе однокласників (О. Донченко).

2. мат. Який дорівнює абсолютній величині, взятій зі знаком мінус; менший від нуля.

Від'ємний нахил кривої сукупного попиту пояснюється в макроекономіці впливом так званих цінових факторів (з наук. літ.);

Скалярний добуток двох векторів може бути додатним або від'ємним числом (з навч. літ.).

3. фіз. Те саме, що негати́вний¹ 4.

Коли на розжарену нитку (катод) було подано від'ємний потенціал, а на анод – позитивний потенціал, через лампу пішов струм (з наук. літ.);

Ядро атома має позитивний заряд, чисельно рівний від'ємному зарядові всіх електронів, які рухаються навколо ядра (з наук.- попул. літ.).