візирка
ВІЗИ́РКА, и, ж.
Пристрій, за допомогою якого визначають зміну профілю залізничного полотна, трубопроводу і т. ін.
Положення верхніх граней візирки визначають за нівелиром, керуючись повздовжним профілем траси (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me