візирка

ВІЗИ́РКА, и, ж.

Пристрій, за допомогою якого визначають зміну профілю залізничного полотна, трубопроводу і т. ін.

Положення верхніх граней візирки визначають за нівелиром, керуючись повздовжним профілем траси (з наук.-техн. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me