візир

ВІЗИ́Р¹, а, ч.

1. Пристрій у фото- або кіноапараті для наведення об'єктива на предмет знімання; видошукач.

Здавалося, що фотоапарат приріс до його очей, – кореспондент на весь світ намагався дивитися лише через візир (В. Собко).

2. Механічне або оптичне пристосування для наведення зорової труби кутомірного, далекомірного або спостережного приладу у напрямку візування.

Прилад складається з лінійки – рівня з двома візирами: горизонтальним і під кутом 45 ° до горизонталі (з наук. літ.);

Візир споряджено керованим дзеркалом для відслідковування цілі з дистанції до 300 км (з наук.-техн. літ.);

Для вимірювання кутових висот світил над горизонтом зручно використати транспортир, на якому закріплена лінійка з візирами і висок (з навч. літ.).

ВІЗИ́Р², заст. ВЕЗИ́Р, а, ч.

У деяких мусульманських країнах – титул міністра або вищого урядового сановника, а також людина, що носить цей титул.

Султан Мелік-шах зовсім звірився на свого візира, дав йому повну власть [владу] у державі (А. Кримський);

– А султан так розлютував на візира Насух-башу за те, що випустив він козаків у море, що наказав повісити його (З. Тулуб).

(1) Вели́кий візи́р, іст. – прем'єр-міністр в Османській імперії.

Прибув новий гонець. Тепер уже від великого візира Пірі Мехмеда-паші з Стамбула (П. Загребельний);

Hyp Алі спокійно вислухав вибух безсилого гніву великого візира (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візир — Візи́р: Ві́зир: — вищий урядовець у деяких країнах Близького і Середнього Сходу [43] — дротяна заслона на обличчя при шоломі [24] — дротяна заслона при шоломі [IV,IX] — тут це слово означає... Словник з творів Івана Франка
  2. візир — візи́р 1 іменник чоловічого роду пристрій візи́р 2 іменник чоловічого роду, істота урядовець у країнах Сходу іст. Орфографічний словник української мови
  3. візир — [в'ізир] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў (прилад) Орфоепічний словник української мови
  4. візир — I -а, ч. 1》 Пристрій у фото- або кіноапараті для наведення об'єктива на предмет, який фотографують; видошукач. 2》 військ. Деталь прицілу з вузькою щілиною. 3》 спец. Щілина для візування. II -а, ч. За середньовіччя – вищий урядовий сановник у деяких країнах Близького й Середнього Сходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. візир — візир (везир, вейзер) найвищий титул султанського двору; великий візир заступник султана, голова уряду, охоронець султанської печаті Словник застарілих та маловживаних слів
  6. візир — візи́р I (від нім.Visier – забрало, приціл) 1. Прицільне пристосування з прорізом. 2. Прилад, що його прикріплюють до фото- або кіноапарата, щоб визначити межі зображення (кадру). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. візир — ВИДОШУКА́Ч (пристрій у фотоабо кіноапараті для наведення об'єктива на предмет, який знімають), ВІЗИ́Р. Всі вони (фотоапарати) виготовлені за однією принциповою схемою, для якої характерна наявність об'єктива, затвора, .. Словник синонімів української мови
  8. візир — ВІЗИ́Р¹, а, ч. 1. Пристрій у фото— або кіноапараті для наведення об’єктива на предмет, який фотографують; видошукач. Здавалося, що фотоапарат приріс до його очей, — кореспондент, на весь світ намагався дивитися лише через візир (Собко, Стадіон, 1954... Словник української мови в 11 томах