візир
ВІЗИ́Р¹, а, ч.
1. Пристрій у фото— або кіноапараті для наведення об’єктива на предмет, який фотографують; видошукач.
Здавалося, що фотоапарат приріс до його очей, — кореспондент, на весь світ намагався дивитися лише через візир (Собко, Стадіон, 1954, 220).
2. військ. Деталь прицілу з вузькою щілиною.
3. спец. Щілина для візування.
Цей прилад складається з лінійки — рівня з двома візирами: горизонтальним і під кутом 45° до горизонталі (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 71).
ВІЗИ́Р², а, ч. За середньовіччя вищий урядовий сановник у деяких країнах Близького й Середнього Сходу.
Султан Мелік-шах зовсім звірився на свого візира, дав йому повну власть у державі (Крим., Вибр., 1969, 223);
— А султан так розлютував на візира Насух-башу за те, що випустив він козаків у море, що наказав повісити його (Тулуб, Людолови, І, 1957, 61).
Значення в інших словниках
- візир — Візи́р: Ві́зир: — вищий урядовець у деяких країнах Близького і Середнього Сходу [43] — дротяна заслона на обличчя при шоломі [24] — дротяна заслона при шоломі [IV,IX] — тут це слово означає... Словник з творів Івана Франка
- візир — візи́р 1 іменник чоловічого роду пристрій візи́р 2 іменник чоловічого роду, істота урядовець у країнах Сходу іст. Орфографічний словник української мови
- візир — [в'ізир] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў (прилад) Орфоепічний словник української мови
- візир — I -а, ч. 1》 Пристрій у фото- або кіноапараті для наведення об'єктива на предмет, який фотографують; видошукач. 2》 військ. Деталь прицілу з вузькою щілиною. 3》 спец. Щілина для візування. II -а, ч. За середньовіччя – вищий урядовий сановник у деяких країнах Близького й Середнього Сходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- візир — ВІЗИ́Р¹, а, ч. 1. Пристрій у фото- або кіноапараті для наведення об'єктива на предмет знімання; видошукач. Здавалося, що фотоапарат приріс до його очей, – кореспондент на весь світ намагався дивитися лише через візир (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
- візир — візир (везир, вейзер) найвищий титул султанського двору; великий візир заступник султана, голова уряду, охоронець султанської печаті Словник застарілих та маловживаних слів
- візир — візи́р I (від нім.Visier – забрало, приціл) 1. Прицільне пристосування з прорізом. 2. Прилад, що його прикріплюють до фото- або кіноапарата, щоб визначити межі зображення (кадру). Словник іншомовних слів Мельничука
- візир — ВИДОШУКА́Ч (пристрій у фотоабо кіноапараті для наведення об'єктива на предмет, який знімають), ВІЗИ́Р. Всі вони (фотоапарати) виготовлені за однією принциповою схемою, для якої характерна наявність об'єктива, затвора, .. Словник синонімів української мови