1. Словник української мови у 20 томах

візитатор

ВІЗИТА́ТОР, а, ч., рел.-церк.

Духовна особа у католицькій церкві, яка має особливі повноваження.

Важливим досягненням української місії у Ватикані було призначення Бенедиктом XV апостольського візитатора для України (з наук. літ.);

А. Шептицький був у 1918 р. посланий представником (апостольським візитатором) Ватикану в Росію (куди не був допущений), Польщу і Прибалтику (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візитатор — Візита́тор: — церковний урядовець, який проводив візитації (перевірки церковного майна і діяльності духівництва) [46-1;46-2] Словник з творів Івана Франка
  2. візитатор — візита́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. візитатор — -а, ч., зах. Духовна особа у католицькій церкві, яка має особливі повноваження. Великий тлумачний словник сучасної мови