1. Словник української мови у 20 томах

візувальник

ВІЗУВА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто проводить візування (див. візува́ння²).

Оформляючи візу, крім особистого підпису візувальника, наводять розшифрування підпису та дату (з навч. літ.);

У разі наявності зауважень візувальник повинен викласти їх за своїм підписом (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візувальник — візува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. візувальник — -а, ч., спец. Той, хто проводить візування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. візувальник — ВІЗУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Той, хто проводить візування. Словник української мови в 11 томах