1. Словник української мови у 20 томах

вільновідпущеник

ВІЛЬНОВІДПУ́ЩЕНИК, а, ч., іст.

Той, кого відпущено, звільнено від рабства.

Найвизначнішим з філософів III ст. до н. е. був філософ Біон, син ольвійського вільновідпущеника (з наук. літ.);

У Херсонесі практикувався відпуск на волю у формі посвяти раба якомусь божеству. Причому храм або релігійна громада ставали ніби покровителями вільновідпущеника (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вільновідпущеник — вільновідпу́щеник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вільновідпущеник — -а, ч., іст. Раб, підневільний, якого господар відпускав на волю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вільновідпущеник — ВІЛЬНОВІДПУ́ЩЕНИК, а, ч., іст. Те саме, що вільновідпу́щений. Найвизначнішим з них [філософів III ст. до н. є.] був філософ Біон, син ольвійського вільновідпущеника (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 258). Словник української мови в 11 томах