1. Словник української мови у 20 томах

вінкоплетини

ВІНКОПЛЕ́ТИНИ, ин, мн., етн.

Обряд плетіння вінків для нареченої та нареченого в четвер перед весільною неділею, що супроводжується піснями.

Пахуча материнка сиділа великими кущами й так гордо виглядувала [виглядала] так мило й приязно, наче невіста на вінкоплетинах! (О. Кониський);

У більшості сіл на Львівщині широко розповсюджений цікавий звичай – вінкоплетини (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вінкоплетини — вінкопле́тини множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. вінкоплетини — -ин, мн. Обряд плетіння вінків для нареченої та нареченого в четвер перед весільною неділею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вінкоплетини — ВІНКОПЛЕ́ТИНИ, ив, мн. Обряд плетіння вінків для нареченої та нареченого в четвер перед весільною неділею, що супроводжується піснями. У більшості сіл на Львівщині широко поширений цікавий звичай — вінкоплетини (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 83). Словник української мови в 11 томах
  4. вінкоплетини — Вінкоплетини, -тин ж. мн. Свадебный обрядъ: плетеніе вѣнковъ на головы невѣстѣ и жениху, совершаемое въ четвергъ предъ свадебнымъ воскресеньемъ и сопровождаемое обрядовыми пѣснями. Галиц. О. 1862. IV. Рус. вес. 2. Словник української мови Грінченка