вінницький
ВІ́ННИЦЬКИЙ, а, е.
Стос. до Вінниці і вінничан.
Восени і навесні по ярмарках дотиснутись трудно було до садженців вінницького плодового питомника (М. Стельмах);
Один із номерів газети вінницьких кооператорів починається з цікавої розповіді про товарну біржу в нашому місті (з наук.-попул. літ.);
Вперше на історичну арену Сірко виступив як вінницький полковник, а вже через три роки він очолював Запорозьку Січ (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вінницький — ві́нницький прикметник Орфографічний словник української мови
- вінницький — -а, -е. Прикм. до Вінниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вінницький — Ві́нницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)