вінницький

ВІ́ННИЦЬКИЙ, а, е.

Стос. до Вінниці і вінничан.

Восени і навесні по ярмарках дотиснутись трудно було до садженців вінницького плодового питомника (М. Стельмах);

Один із номерів газети вінницьких кооператорів починається з цікавої розповіді про товарну біржу в нашому місті (з наук.-попул. літ.);

Вперше на історичну арену Сірко виступив як вінницький полковник, а вже через три роки він очолював Запорозьку Січ (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вінницький — ві́нницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вінницький — -а, -е. Прикм. до Вінниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вінницький — Ві́нницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)