1. Словник української мови у 20 томах

віншувальний

ВІНШУВА́ЛЬНИЙ, а, е.

Пов'язаний з віншуванням.

Розпочав Стась Хмелевський готувати свою оду до Різдвяних віншувальних свят (Іван Ле);

Виголосив віншувальне слово гетьману Павло Тетеря, а в ньому сказав, що гетьман дбає “pro publico bono” (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віншувальний — віншува́льний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. віншувальний — -а, -е, рідко. Який містить віншування або під час якого віншують. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віншувальний — ВІТА́ЛЬНИЙ (який виражає вітання, поздоровлення з якоюсь радісною подією або привіт), ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, ПОЗДОРО́ВНИЙ, ГРАТУЛЯЦІ́ЙНИЙ діал., ВІНШУВА́ЛЬНИЙ перев. уроч. Вітальні телеграми; У кожному подарунку був привітальний лист (В. Кучер); — Слухай!... Словник синонімів української мови
  4. віншувальний — ВІНШУВА́ЛЬНИЙ, а, е, рідко. Який містить віншування або під час якого віншують. Розпочав Стась Хмелевський готувати свою оду до різдвяних віншувальних свят (Ле, Хмельницький, І, 1957, 116). Словник української мови в 11 томах