віншувальник
ВІНШУВА́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто віншує, вітає кого-небудь.
Ольга розіслала була посольства по всіх ближніх і дальших князях – припрошувала на весілля, але віншувальників прислав лише один варяг: норманський конунг, Олафів батько (І. Білик);
На порозі вже стояли віншувальники, співаючи “Многая літа” (із журн.);
Найменший віншувальник обійшов присутніх та зібрав коляду у солом'яний бриль (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віншувальник — віншува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- віншувальник — -а, ч. Людина, яка поздоровляє когось. Великий тлумачний словник сучасної мови