1. Словник української мови у 20 томах

віола

ВІО́ЛА¹, и, ж.

1. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий за віолончель та квінтою нижчий від скрипки; альт.

Поза склом [вікна] Віола стогне під лучком... Схиливсь над нею юнак-грач І слуха струн таємний плач... (Я. Щоголів);

Мати придбала в торговця, який скуповував по всьому побережжю губки, невеличку віолу (П. Загребельний);

Діоней взяв лютню, а Ф'ямметта віолу, та й заходилися прехороше грати до танцю (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

2. іст. Старовинний смичковий музичний інструмент, що мав звичайно шість струн, натягнених над грифом, і стільки ж струн того ж ладу під грифом.

Чиїсь нахабні очі заглядають на нього [лицаря]. Лащиться яскраво одягнена жінка з віолою в руках (Н. Королева);

Віоли відрізнялись від інструментів скрипкового ряду насамперед тим, що грали на них, упираючи в коліно або тримаючи між колінами (з наук.-попул. літ.);

Віоли з'явилися наприкінці XV – початку XVI ст. і застосовувалися соло та в ансамблі; звучали ніжно, матово (з наук.-попул. літ.).

ВІО́ЛА², и, ж.

Те саме, що фіа́лка.

Віола відзначається великим різноманіттям сортів і форм (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віола — -и, ж. 1》 Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Віола — запозичене: англ. Viola; від лат. viola — фіалка. Віолонька, Віолочка, Віолка; оля. Саша, Петя та Віола,Славик, Люся і Тарас —всі, звичайно, ходять в школу,в п'ятий, в шостий, в сьомий клас (Н. Забіла). Власні імена людей. Словник-довідник
  3. Віола — Віо́ла прізвище Орфографічний словник української мови
  4. віола — віо́ла (італ. viola) загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. віола — АЛЬТ (музичний смичковий інструмент), ВІО́ЛА. Смичкові інструменти — скрипки, альти, віолончелі зараз виготовляють на фабриках (з газети); Поза склом (вікна) Віола стогне під лучком... Схиливсь юнак-грач І слуха струн таємний плач (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
  6. віола — ВІО́ЛА, и, ж, 1. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт. Поза склом [вікна] Віола стогне під лучком… Схиливсь над нею юнак-грач І слуха струн таємний плач… (Щог. Словник української мови в 11 томах