1. Словник української мови у 20 томах

віолончеліст

ВІОЛОНЧЕЛІ́СТ, а, ч.

Той, хто грає на віолончелі.

Неспокійний віолончеліст енергійно притиснув колінами віолончель (Олесь Досвітній);

Ілля Лизогуб був відомим у свій час віолончелістом і композитором (з мемуарної літ.);

Першу премію серед віолончелістів завоювала вихованка Київської консерваторії (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віолончеліст — віолончелі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. віолончеліст — -а, ч. Той, хто грає на віолончелі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віолончеліст — ВІОЛОНЧЕЛІ́СТ, а, ч. Той, хто грає на віолончелі. Неспокійний віолончеліст енергійно притиснув колінами віолончель (Досв., Вибр., 1959, 368); Першу премію серед віолончелістів завоювала вихованка Московської консерваторії Наталія Шаховська (Мист., 3, 1962, 40). Словник української мови в 11 томах