1. Словник української мови у 20 томах

вістунка

ВІСТУ́НКА, и, ж.

Жін. до вісту́н 1, 3.

Вона тільки підвела очі на вістунку байдуже, не спитала її ні про що (Марко Вовчок);

Коли бог світла .. сотворив цвіти [квіти], фіалки перші розцвілися, після них рожі; тому в Персії зовуть фіалку вістункою рож (Уляна Кравченко);

Ота зоря – вістунка твого шляху, Хреста і долі, ніби вічна мати, вивищена до неба (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вістунка — вісту́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вістунка — -и, ж. Жін. до вістун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вістунка — ВІСТУ́НКА, и, ж. Жін. до вісту́н. Вона тільки підвела очі на вістунку байдуже, не спитала її ні про що (Вовчок, Вибр., 1937,95); Коли бог світла.. сотворив цвіти, фіалки перші розцвілися, після них рожі; тому в Персії зовуть фіалку вістункою рож (У. Кравч., Вибр., 1958, 289). Словник української мови в 11 томах