вітальний

ВІТА́ЛЬНИЙ¹, а, е.

Який виражає вітання; привітальний.

Шофер обернувся й зробив вітальний знак рукою (О. Донченко);

Марківна сиділа біля столика, проглядала вітальні телеграми та листи (М. Руденко);

Амфітеатр гримів від оплесків та вітальних вигуків, а Гіпатія мовчала і понуро мовчав патріарх Кирило (О. Бердник);

* У порівн. Шумить, шелестить [Буг], ніби пісню вітальну співає (Б. Лепкий).

ВІТА́ЛЬНИЙ², а, е.

1. Який має стосунок до виявів життя, життєздатний, життєдайний.

Аж не вірилося, який великий заряд життьового [життєвого] оптимізму, шаленої вітальної сили, кришталево чистої віри в свою правду й полум'яної любови [любові] до покривдженого народу свого було закладено .. в цього юного романтика (І. Багряний);

Життя на планетах не може виникати ні з допомогою панспермії, тобто занесенням життєвих спор з інших світів, ні штучним прищеплюванням тій чи іншій сфері вітального (життєвого) пагінця інтродукторами з високо розвинутих цивілізацій (О. Бердник).

2. біол. Життєвий, прижиттєвий; той, що стосується життєвих явищ; необхідний для життя.

Той “паралельний” Львів, у якому жив Андрухович і в середохресті якого товклося чимало іншого люду, був головним або й узагалі єдиним об'єктом прикладання інтелектуальної, творчої та іншої вітальної енергії (із журн.);

* Образно. О. Шпенглер визначав вітальний цикл кожної “високої культури” за трьома ступенями: докультурна, чи етнографічна, власне культурна і стадія цивілізації (з наук. літ.).

3. книжн. Живий.

Уявіть собі людину із зруйнованою психікою – глибокого олігофрена. Він дихає, його годують, в його організмі відбуваються всі фізіологічні процеси. Він вітальний, однак він бездушний (з наук.-попул. літ.).