вітатися

ВІТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., до кого, з ким і без дод.

Висловлювати, виражати жестом вітання під час зустрічі; здоровкатися.

Катря прощалася так само, як віталась... (Марко Вовчок);

– В тебе, Павлусю, гостя! – крикнула здивована дядина й кинулась вітатись з Настусею (І. Нечуй-Левицький);

Дорогою зустрінувся з Орликом, віталися, питали про здоров'я (Б. Лепкий);

Всі присутні були між собою добре знайомі: віталися один до одного (Ю. Смолич);

Чи ви звертали увагу на це – на Україні то явище примітне: вітаються люди й сказать слівце прагнуть якесь привітне? (Д. Білоус);

* Образно. Стоять смереки рівними зеленими хоругвами, вітаються шумом, клоняться коронами одна другій, а все тому, що от весна прийшла (О. Кобилянська);

Сонце заглядало до Сироватки двічі на день, віталося й прощалося (Ю. Мушкетик);

Дзвіниця палахкотіла рожевим блиском, вітаючись з ранковим сонцем (О. Бердник);

Ти вся – із щастя! І з тобою Ще не вітаються печаль, Та біль з розлукою німою, І нелюбові чорна даль... (М. Вінграновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітатися — (віддавати вітання при зустрічі) вітати, здоровкатися, (по-військовому) козиряти. Словник синонімів Полюги
  2. вітатися — віта́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вітатися — див. ЗДОРОВКАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  4. вітатися — [в'ітатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. вітатися — -аюся, -аєшся, недок., до кого, з ким і без додатка. Висловлювати, виражати жестом вітання під час зустрічі; здоровкатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вітатися — див. вітати Словник синонімів Вусика
  7. вітатися — ВІТА́ТИСЯ з ким, до кого (при зустрічі виражати словами, жестом, стисканням рук доброзичливість, добрі побажання), ВІТА́ТИ, ЗДОРО́ВКАТИСЯ, ЗДОРО́ВАТИСЯ розм., ЗДОРО́ВКАТИ діал.; ЧОЛО́МКАТИСЯ розм. (з поклоном), ПОКЛОНЯ́ТИСЯ рідше; ШАПКУВА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. вітатися — ВІТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., до кого, з ким і без додатка. Висловлювати, виражати жестом вітання під час зустрічі; здоровкатися. Катря прощалася так само, як віталась… (Вовчок, І, 1955, 257); — В тебе, Павлусю, гостя!... Словник української мови в 11 томах