вітати

ВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. кого і без дод. Звертатися до кого-небудь з привітом, виявляючи доброзичливість (у листі, під час зустрічі і т. ін.).

Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (М. Коцюбинський);

Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку (М. Стельмах);

// Оплесками або словами виявляти приязнь, прихильне ставлення до когось.

Київ вітав свого володаря, свого милосердного опікуна бідних і пригнічених (Б. Лепкий);

Усі присутні звелися на ноги і довго не могли заспокоїтись, вітаючи улюбленого письменника (П. Тичина);

Тисячі трудящих міста .. стояли на тротуарах, вітаючи легендарних героїв (О. Гончар).

2. кого, кого з чим. Висловлювати комусь почуття радості, задоволення з приводу якоїсь події, успіху і т. ін.; поздоровляти.

Після спектаклю всі товпились коло неї, вітали її, руки стискували і всі в одно впевняли, що у неї – талант... (С. Васильченко);

Дві високі щогли прикрасились десятками різних прапорців. Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом (М. Трублаїні);

Товариші весело вітали її з успіхом (О. Донченко).

3. що. Позитивно сприймаючи, схвалювати що-небудь.

Інколи перед очима Ісідора спалахували вогняні іскри, полум'яні блискавиці .. І він вітав ті феєричні спалахи, як вісників небувалого світу (О. Бердник);

Компроміси треба вітати. Але не ті, що вихолощують серцевину реформування правової системи в державі (із журн.);

Можна тільки вітати жваві, а подекуди гострі дискусії, зокрема такі, що обговорюють проблеми історичного минулого (із журн.);

* Образно. Сонце з неба сміється, а в Левантини рясним дощем сльози капають; квітки радісно вітають життя молоде, а бідолашна своє життя проклинає... (Б. Грінченко);

Десь шепотом явір вітає весну (Б.-І. Антонич).

4. кого і без дод. Гостинно приймати когось.

– Милості просимо! садовіться, – вітає Лукашиха Павла (Марко Вовчок);

[Хуса:] Я, власне, хтів тебе просити, щоб помогла мені гостей вітати (Леся Українка);

// чим, рідко. Пригощати, частувати.

– Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати. Тепер Петрівка, такий важкий час, – бідкалась Балашиха (І. Нечуй-Левицький);

Він і вблагав княгиню запросити послів уже не до неї, як перш, а до нього, Адаміса. Й вітав гостей, як і чим тільки був спроможний (І. Білик).

5. кого, заст. Запрошувати.

Шеляга виймає І за того остатнього Музику наймає, І нерівню титарівну У танець вітає! (Т. Шевченко);

Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Марко Вовчок).

6. без прям. дод., рідко. Те саме, що захо́дити 1.

Хто вірно кохає, той часто вітає (Номис);

// Гостювати в кого-небудь.

Недавно те було, як ти 3 своїми рідними братами Вітав у нас... (Панас Мирний).