вітати

ВІТА́ТИ (говорити або писати приємні слова комусь з нагоди дня народження, ювілею, свята, приємної події; слати привіт), ПОЗДОРОВЛЯ́ТИ, УКЛОНЯ́ТИСЯ (ВКЛОНЯ́ТИСЯ), ЗДОРО́ВИТИ розм., ГРАТУЛЮВА́ТИ кому, зах., ВІНШУВА́ТИ (перев. урочисто); САЛЮТУВА́ТИ (урочисто — пострілами). — Док.: привіта́ти, повіта́ти розм. поздоро́вити, уклони́тися (вклони́тися), повіншува́ти. — Ти прийнятий (в інститут)! З чим тебе й вітаю (О. Гончар); Кожний господар поздоровляв молодих (І. Нечуй-Левицький); Семен повітав війта так ласкаво, що трохи по руках не цілував (Л. Мартович); Прохає він своїх товаришів, як будуть повертати у край рідний, уклонитися від нього отцю-неньці й вірній дружині... (М. Коцюбинський); — Здоровлю тебе з святом, Миколо Максимів... — тихо говорить дівчина (В. Бабляк); — Пане директоре! Я зложив іспит! — зачав Іванський радісним голосом. — А! Гратулюю вам! — промовив Дорко також радісним голосом (О. Маковей); Віншують гості, подарунки виймають (Леся Українка).

ВІТА́ТИ (гостинно зустрічати кого-небудь перев. з частуванням), ПРИЙМА́ТИ, ЗУСТРІЧА́ТИ. — Док.: прийня́ти, зустрі́нути, зустрі́ти. (Хуса:) Я власне хтів тебе просити, щоб помогла мені гостей вітати (Леся Українка); Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (М. Коцюбинський). — Пор. частува́ти.

ВІТА́ТИСЯ з ким, до кого (при зустрічі виражати словами, жестом, стисканням рук доброзичливість, добрі побажання), ВІТА́ТИ, ЗДОРО́ВКАТИСЯ, ЗДОРО́ВАТИСЯ розм., ЗДОРО́ВКАТИ діал.; ЧОЛО́МКАТИСЯ розм. (з поклоном), ПОКЛОНЯ́ТИСЯ рідше; ШАПКУВА́ТИСЯ розм., ШАПКУВА́ТИ розм. (знімаючи шапку); КОЗИРЯ́ТИ розм. (по-військовому, прикладаючи руку до козирка). — Док.: привіта́тися, повіта́тися розм. звіта́тися діал. поздоро́вкатися, поздоро́ватися розм. почоло́мкатися розм. поклони́тися, пошапкува́тися розм. Всі присутні були між собою добре знайомі: віталися один до одного (Ю. Смолич); — Здорова, — вітає мене (Мотря), уступивши в хату, — а я тебе вже давно дожидаю (Панас Мирний); Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице (С. Васильченко); Скрізь спокій, увічливість (незнайомі здороваються), чесність (М. Коцюбинський); Козак здоровкає бабу (Марко Черемшина); Писар їх (хлопчиків) навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чоломкається з ними за руку (С. Васильченко); Я ішов. Ти поклонилась.. Привіталася прихильно (А. Кримський); Кирило, Пилип, Свирид і ще деякі люди, проходячи вулицею, шапкуються (М. Кропивницький); На подвір'ї Муха напоровся на Нестора, що догідливо шапкував перед урядником (К. Гордієнко).

ДО́БРИЙ ДЕНЬ (ДО́БРОГО ДНЯ рідше) (привітання при зустрічі), ДОБРИ́ДЕНЬ, ЗДРА́СТУЙ (ЗДРА́СТУЙТЕ), ВІТА́Ю розм., ДО́БРОГО ЗДОРО́В'Я (ЗДОРО́В'ЯЧКА) розм., ЗДОРО́В (БУВ) розм., ЗДОРО́ВІ БУЛИ́ (ЗДОРОВЕ́НЬКІ БУЛИ́) розм., ЗДРА́СТУЙТЕ ВАМ розм., ПРИВІ́Т фам., САЛЮ́Т фам., ПОМАГА́ЙБІ заст.; ДО́БРОГО РА́НКУ (ДО́БРИЙ РА́НОК рідше) (уранці); ДО́БРИЙ ВЕ́ЧІР, ДОБРИ́ВЕЧІР (увечері). — Добрий день, Когуте, ти, співуча птице! (І. Франко); — Добридень! — сказав капітан (А. Головко); — Здрастуйте, Панасе Юхимовичу! — привіталася Галя (Ю. Збанацький); (Долон:) Вітаю вас, царівни... (Леся Українка); — Доброго здоров'ячка, Аркадію Валеріановичу, — низько вклоняється Майборода (М. Стельмах); — Здоров, Только! (В. Винниченко); — Здорові були, свате! — Здорові будьте й ви! Яким це побитом? (М. Коцюбинський); — Здрастуйте вам у хату, — привітався він, увійшовши (І. Микитенко); Повз Черниша пробіг схвильований Козаков. — Привіт молодшому лейтенанту! — гукнув він на ходу (О. Гончар); — Салют жрицям любові! — заверещало створіння, що мало деякі ознаки мужчини (А. Крижанівський); Слова його були привітні й дружелюбні: — Доброго ранку, друже (О. Бердник); — Добривечір, сусідонько! — вклонилася смиренно баба (Я. Качура).

ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст.; СКЛИКА́ТИ, НАКЛИКА́ТИ, НАПРО́ШУВАТИ розм., НАПРО́ХУВАТИ розм., ЗЗИВА́ТИ розм. (багатьох). — Док.: запроси́ти, покли́кати, зазва́ти, закли́кати, прикли́кати, позва́ти, запроха́ти, присогласи́ти, завіта́ти діал. скли́кати, накли́кати, напроси́ти, напроха́ти, зізва́ти, поззива́ти. Потім Борис узявся запрошувати нас до себе в гості, обіцяв показати пущу (Є. Гуцало); — Прошу ж на заручини до свого дому найяснішого короля й ввесь двір,.. — сказав на радощах старий Замойський (І. Нечуй-Левицький); (Христя:) Чи буде ж то Одарка кликати на сватання? (М. Кропивницький); Вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве (З. Тулуб); — Так ви таки не догадуєтесь, навіщо я вас так нагально закликав до себе? — питав він (С. Васильченко); Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (П. Грабовський); Насті давно хотілося примирити невістку з чоловіком, вона скільки раз запрохувала її до себе (Панас Мирний); — Сідай, Параско, на поріжку, — присогласила Настя (Панас Мирний); Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Марко Вовчок); Ідуть гостей скликати молоді (М. Стельмах); Напросила (Ївга) свашок, світилок, батьків (Г. Квітка-Основ'яненко); Коваль.. клепле та й співа, всіх до кузні іззива (І. Франко). — Пор. 1. кли́кати.

СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до чого, ПРИЙМА́ТИ що (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю); СПІВЧУВА́ТИ (вважаючи правильним, ставитися прихильно); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, ЗАТВЕ́РДЖУВАТИ, САНКЦІОНУВА́ТИ (стверджувати своєю згодою); ПІДТА́КУВАТИ, ПІДДА́КУВАТИ розм., ПОТАКА́ТИ розм., ПОТА́КУВАТИ розм. (виявляти згоду з чиїми-небудь висловлюваннями або діями); ПІДСПІ́ВУВАТИ розм. (схвалювати чиї-небудь дії, звичайно негативні). — Док.: схвали́ти, підтри́мати, приєдна́тися, прийня́ти, привіта́ти, благослови́ти, затве́рдити, підта́кнути, підда́кнути. Схвалити резолюцію зборів; — Я знаю, дехто й підтримує рішення Перегуди, та чомусь ніхто з цих учнів не виступив (О. Донченко); Затверджувати висновки комісії; Підтакувати сватові; Підспівувати отаманові. — Пор. 1. пого́джуватися.

ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ), УГОЩА́ТИ (ВГОЩА́ТИ) розм., ГОСТИ́ТИ розм., ПО́ШТУВАТИ розм., ШАНУВА́ТИ розм., ПРИШАНО́ВУВАТИ розм., ТРАКТУВА́ТИ розм., ВІТА́ТИ розм.; УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. (щедро); ПРИЙМА́ТИ (у себе); ПІДНО́СИТИ (подаючи страву, питво тощо); ПОЇ́ТИ, МОГОРИЧИТИ розм. (горілкою, вином тощо). — Док.: почастува́ти, участува́ти (вчастува́ти), пригости́ти, угости́ти (вгости́ти), погости́ти, попо́штувати, ушанува́ти (вшанува́ти), пошанува́ти, пришанува́ти, утрактува́ти (втрактува́ти), уконтентува́ти (вконтентува́ти), прийняти, піднести, помогори́чити (помогоричува́ти) розм. — Ганно, чого задумалась — шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок); Вона пригощала Оксану всім, чим була багата (С. Чорнобривець); — Гості мої милі, чим же вас угощати, чим приймати? (Грицько Григоренко); Почали (люди) мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок); Галочка.. кинулася поштувати його то тим, то сим (Г. Квітка-Основ'яненко); Маланка з матір'ю.. ламали голови, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); — Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Яновська); — Здоров був, братику. Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш); — Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І. Нечуй-Левицький); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Б. Грінченко); Народу було багато. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (О. Довженко); Коли вмер (чоловік), вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Н. Кобринська). — Пор. 2. віта́ти.