вітання

ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах. (з певної нагоди); А́ДРЕС (письмове звичайно розширене з нагоди чийогось ювілею); ОВА́ЦІЯ (бурхливі оплески із схвальними вигуками); САЛЮ́Т (урочисто — пострілами). Тим часом моя товаришка побачила мене у вікно і вибігла на ґанок з голосним радісним вітанням (Леся Українка); Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином (Ю. Яновський); Повз Черниша пробіг схвильований Козаков. — Привіт молодшому лейтенанту! — гукнув він на ходу (О. Гончар); — Ви не помилились, я привезла уклін від Яремчука (І. Цюпа); Не почув Валентій вже тепла в повітанню (І. Франко); Шульга знав про це (захист диплома). Він випередив Максима своїми поздоровленнями (Н. Рибак); Нараз (Степан) почув крики над собою. Оклики радощів, гратуляції.. Зрозумів, що його піднесено до вищого рангу (А. Крушельницький); Доярки скинулись по карбованцю, Тетяна відредагувала почесний адрес (С. Добровольський); Зустріти овацією.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вітання — (вияв доброзичливих почуттів словами, письмово, жестами) привітання, поклін, (письмово, урочисто) адрес, (з певної нагоди) поздоровлення, віншування, гратуляції, заст. чолобиття. Словник синонімів Полюги
вітання — віта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
вітання — Привіт, привітання, уклін, г. ґратуляція; (сальвою) салют; (дія) гратулювання; (оплесками) овація; (гостей) П. частування, пригощання; вітаннячко. Словник синонімів Караванського
вітання — [в'ітан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
вітання — -я, с. 1》 Слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості і т. ін. || Вияв приязні, прихильного ставлення до когось. 2》 Усне або письмове поздоровлення чи побажання здоров'я, успіхів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
вітання — ВІТА́ННЯ, я, с. 1. Загальноприйняте звернення (слово, жест і т. ін.) при зустрічі. Тим часом моя товаришка побачила мене у вікно і вибігла на ґанок з голосним радісним вітанням (Леся Українка); Допомагаючи Діні... Словник української мови у 20 томах
вітання — Віта́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вітання — ВІТА́ННЯ, я, с. 1. Слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості і т. ін. Тим часом моя товаришка побачила мене у вікно і вибігла на ганок з голосним радісним вітанням (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
вітання — Віта́ння, -ня с. 1) Привѣтъ, привѣтствіе. Чолом! Вітання за вітання! К. ЦН. 174. 2) Пріемъ гостей. Словник української мови Грінченка