1. Приповідки або українсько-народня філософія

вітати

Вітали, а за здоров’я не питали.

Погано приймали.

Вітали, вітали, а за здоровля не питали.

Не дуже радо вітали. Товариська форма велить, спитати гостя про здоровля.

Вітали, але сідати не просили.

Не раді були гостям. Товариська форма велить попросити гостя сісти.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітати — віта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вітати — ВІТАТИ – ВИТАТИ Вітати. 1. Звертатися з привітом, поздоровляти тощо. Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (М.Коцюбинський); Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом (М.Трублаїні). Літературне слововживання
  3. вітати — Віддавати привіт, (у листі) слати вітання, посилати привіт, (у війську) салютувати <�козиряти, віддавати салют> кому; (улесливо) ламати шапку перед; (з чим) поздоровляти, здоровити, віншувати, засилати привіт, г. гратулювати кому. Словник синонімів Караванського
  4. вітати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Звертатися до кого-небудь під час зустрічі з привітом, виявляючи доброзичливість. || Оплесками або словами виявляти приязнь, прихильне ставлення до когось. 2》 перех., кого з чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вітати — ВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого і без дод. Звертатися до кого-небудь з привітом, виявляючи доброзичливість (у листі, під час зустрічі і т. ін.). Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (М. Словник української мови у 20 томах
  6. вітати — Вітатися, аплодувати, величати, віншувати, вклонятися, вшановувати, гратулювати, добринькати, добринькатися, здороватися, здоровити, здоровкати, здоровкатися, здрастуватися, кланятися, козиряти (військ. Словник синонімів Вусика
  7. вітати — ВІТА́ТИ (говорити або писати приємні слова комусь з нагоди дня народження, ювілею, свята, приємної події; слати привіт), ПОЗДОРОВЛЯ́ТИ, УКЛОНЯ́ТИСЯ (ВКЛОНЯ́ТИСЯ), ЗДОРО́ВИТИ розм., ГРАТУЛЮВА́ТИ кому, зах., ВІНШУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
  8. вітати — Віта́ти, -та́ю, -та́єш кого́ з чим, але вита́ти де (ширяти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вітати — ВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. і без додатка. Звертатися до кого-небудь під час зустрічі з привітом, виявляючи доброзичливість. — Хто перший у хату ввіходить, то й здоровкається,.. кажу йому і, подаючи руку, вітаю: — Здрастуйте!... Словник української мови в 11 томах
  10. вітати — Вітати, -таю, -єш гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. Рудч. Ск. II. 208. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Мет. 330. Словник української мови Грінченка