вітер
Бідному усе вітер в очі.
Бідний усе має перепони в житті.
Вітру не зіпреш.
Більшої сили над свою, не побориш. Лихого не вдержиш від зла.
Дивиться, звідки вітер віє.
Безхарактерний там лиш пристає, де користь для нього є.
Доганяй вітра в полі.
Доганяй, як не знаєш кого і котрою дорогою.
Загустий вітер на рідку одежу.
Іронія, хто в зимі одягнений у літню одежу.
Нащо Бог дав вітер під носом?
На гарячу страву дуй.
Не море топить корабля, а вітри.
Корабель киданий морськими хвилями розбивається і аж тоді тоне.
Пішов на чотири вітри.
Пішов не знати де. Забрався.
То пустий вітер.
Пустяка. Недбалий.
У голові вітер віє.
Не думає нічого серйозно. Дурниці йому в голові
Хто сіє вітер, той збирає бурю.
Хто провокує людей, той діждеться лиха.
Шукай вітра в полі.
Шукай не знати кого і не знати де.
Вітер свище в голові.
Несерйозний. Йому в голові дурниці.
Вітром підбито, а морозом підшито.
Говорять про убогий одяг бідного, який не захищає ні від вітру, ні від морозу.
Коли в кишені вітер віє, то не йди у суд Мусіє.
Як не маєш грошей, то не берися судитися.
Куди вітер, туди й він.
Про слабохарактерну людину, яка завжди підкоряється чужій волі.
Куди лише вітер дме, туди він іде.
Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я.
Значення в інших словниках
- вітер — (природній рух повітря) поет, вітровій, (сильний) буревій, борвій, (легкий) легіт, (сухий) суховій, (береговий) бриз. Словник синонімів Полюги
- вітер — ві́тер іменник чоловічого роду форма 'вітра' вживається у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
- вітер — Вітровій, (дужий) борвій, буревій. (легенький) тиховій, зефір, бриз, легіт, з. павітер; (холодний) сівер|ко|; (сухий) суховій; (степовий) д. степовик; (з піском у пустелі) самум; вітрець, вітрик, вітронько, вітрюга, вітрюган, вітрило, вітрисько, вітрище, вітровище; ВІТРИ, (у тропіках) пасати. Словник синонімів Караванського
- вітер — [в’ітеир] -тру, м. (на) -тр'і, мн. в'ітрие/в'ітри, в'ітр'іў, д. -трам Орфоепічний словник української мови
- вітер — -тру, ч. 1》 Рух потоку атмосферного повітря в горизонтальному напрямі. 2》 Потік заряджених частинок, плазми в космічному просторі. Сонячний вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вітер — ВІ́ТЕР, тру, ч. 1. Рух повітря відносно земної поверхні, викликаний нерівномірним розподілом атмосферного тиску і спрямований із зони високого тиску до зони низького. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т. Словник української мови у 20 томах
- вітер — вітер: ◊ іти́ на сто вітрів іти світ за очі (ст): Коли б котрий інший це мав зробити, то міг іти на сто вітрів і ніколи не вертати (Шухевич) ◊ летіти як ві́тер → летіти ◊ сця́ти на ві́тер → сцяти ◊ трима́йся вітру → тримайся Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вітер — Бігун, біловій (під час цвітіння садів), бриз (солоний вітер), борвій, буйненький (поет.), буйнесенький, буйний, буйновій, бур, буран, буревій, бурхайло, буря, валовик (верхній вітер узимку), верховик (півн.-сх. Словник синонімів Вусика
- вітер — Рух повітря відносно поверхні Землі; на земній кулі спостерігаються постійні вітри як глобального характеру (пасати, мусони), так і локальні, пов'язані зі специфічним ландшафтом певної місцевості (бриз, фен, бора); швидкість в. вимірюється ареометром або визначається згідно зі шкалою Бофорта. Універсальний словник-енциклопедія
- вітер — вали́тися (па́дати) від ві́тру. Бути знесиленим, дуже виснаженим, слабим. А як вийду за ворота,— Од вітру валюся (П. Чубинський); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться (М. Коцюбинський); — Куди тобі пішки: від вітру валишся (О. Фразеологічний словник української мови
- вітер — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет. Словник синонімів української мови
- вітер — Ві́тер, -тру, -трові; ві́три́, -трі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вітер — ВІ́ТЕР, тру, ч. Більший або менший рух потоку повітря в горизонтальному напрямі. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Шевч., І, 1951, 3); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Панч, II, 1956, 433); *У порівн. Словник української мови в 11 томах