вітер

Бідному усе вітер в очі.

Бідний усе має перепони в житті.

Вітру не зіпреш.

Більшої сили над свою, не побориш. Лихого не вдержиш від зла.

Дивиться, звідки вітер віє.

Безхарактерний там лиш пристає, де користь для нього є.

Доганяй вітра в полі.

Доганяй, як не знаєш кого і котрою дорогою.

Загустий вітер на рідку одежу.

Іронія, хто в зимі одягнений у літню одежу.

Нащо Бог дав вітер під носом?

На гарячу страву дуй.

Не море топить корабля, а вітри.

Корабель киданий морськими хвилями розбивається і аж тоді тоне.

Пішов на чотири вітри.

Пішов не знати де. Забрався.

То пустий вітер.

Пустяка. Недбалий.

У голові вітер віє.

Не думає нічого серйозно. Дурниці йому в голові

Хто сіє вітер, той збирає бурю.

Хто провокує людей, той діждеться лиха.

Шукай вітра в полі.

Шукай не знати кого і не знати де.

Вітер свище в голові.

Несерйозний. Йому в голові дурниці.

Вітром підбито, а морозом підшито.

Говорять про убогий одяг бідного, який не захищає ні від вітру, ні від морозу.

Коли в кишені вітер віє, то не йди у суд Мусіє.

Як не маєш грошей, то не берися судитися.

Куди вітер, туди й він.

Про слабохарактерну людину, яка завжди підкоряється чужій волі.

Куди лише вітер дме, туди він іде.

Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітер — (природній рух повітря) поет, вітровій, (сильний) буревій, борвій, (легкий) легіт, (сухий) суховій, (береговий) бриз. Словник синонімів Полюги
  2. вітер — ві́тер іменник чоловічого роду форма 'вітра' вживається у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
  3. вітер — Вітровій, (дужий) борвій, буревій. (легенький) тиховій, зефір, бриз, легіт, з. павітер; (холодний) сівер|ко|; (сухий) суховій; (степовий) д. степовик; (з піском у пустелі) самум; вітрець, вітрик, вітронько, вітрюга, вітрюган, вітрило, вітрисько, вітрище, вітровище; ВІТРИ, (у тропіках) пасати. Словник синонімів Караванського
  4. вітер — [в’ітеир] -тру, м. (на) -тр'і, мн. в'ітрие/в'ітри, в'ітр'іў, д. -трам Орфоепічний словник української мови
  5. вітер — -тру, ч. 1》 Рух потоку атмосферного повітря в горизонтальному напрямі. 2》 Потік заряджених частинок, плазми в космічному просторі. Сонячний вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вітер — ВІ́ТЕР, тру, ч. 1. Рух повітря відносно земної поверхні, викликаний нерівномірним розподілом атмосферного тиску і спрямований із зони високого тиску до зони низького. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. вітер — вітер: ◊ іти́ на сто вітрів іти світ за очі (ст): Коли б котрий інший це мав зробити, то міг іти на сто вітрів і ніколи не вертати (Шухевич) ◊ летіти як ві́тер → летіти ◊ сця́ти на ві́тер → сцяти ◊ трима́йся вітру → тримайся Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. вітер — Бігун, біловій (під час цвітіння садів), бриз (солоний вітер), борвій, буйненький (поет.), буйнесенький, буйний, буйновій, бур, буран, буревій, бурхайло, буря, валовик (верхній вітер узимку), верховик (півн.-сх. Словник синонімів Вусика
  9. вітер — Рух повітря відносно поверхні Землі; на земній кулі спостерігаються постійні вітри як глобального характеру (пасати, мусони), так і локальні, пов'язані зі специфічним ландшафтом певної місцевості (бриз, фен, бора); швидкість в. вимірюється ареометром або визначається згідно зі шкалою Бофорта. Універсальний словник-енциклопедія
  10. вітер — вали́тися (па́дати) від ві́тру. Бути знесиленим, дуже виснаженим, слабим. А як вийду за ворота,— Од вітру валюся (П. Чубинський); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться (М. Коцюбинський); — Куди тобі пішки: від вітру валишся (О. Фразеологічний словник української мови
  11. вітер — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет. Словник синонімів української мови
  12. вітер — Ві́тер, -тру, -трові; ві́три́, -трі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. вітер — ВІ́ТЕР, тру, ч. Більший або менший рух потоку повітря в горизонтальному напрямі. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Шевч., І, 1951, 3); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Панч, II, 1956, 433); *У порівн. Словник української мови в 11 томах